Заводи Краматорська

Є міста, відомі своїми церквами, є міста — своїми площами, а Краматорськ завжди був містом заводів. Не заводик біля міста, а завод біля міста — ця різниця багато де чого. Народжувалися тут, одружувалися, жили, старіли. Ідентичність краматорчанина і ідентичність заводчанина десятиліттями були одним цілим.

Старий батько: СКМЗ

Старокраматорський машинобудівний завод народився раніше за всіх. Його заснували в 1896 році німецькі підприємці — фірма «В. Фіцнер і К. Гампер». Ті самі німці, про яких ми вже розповідали в інших частинах — прийшли будувати залізницю, залишилися, побудували підприємство, назвали вулицю своїм іменем. Вулиця Конрада Гампера в Краматорську — це не випадковість, а пам'ять.

Завод робив те, що тоді було потрібно: ковально-пресове і прокатне обладнання, підйомні крани для шахт, залізнична техніка. Сотні родин працювали тут, передаючи професію від батька до сина, від сина до внука. У червні 1934 року завод розділили на два окремі підприємства — Старокраматорський і Новокраматорський. Так зі старого заводу народився молодший.

Молодший син: НКМЗ

Новокраматорський машинобудівний завод заклали восени 1929 року, відкрили 28 вересня 1934 року. Першими будівниками і фахівцями стали саме працівники СКМЗ — батько послав найкращих своїх людей будувати дитя.

НКМЗ виріс у щось небачене. Став найбільшим у Європі підприємством одиничного важкого машинобудування. Тут робили не серійні деталі, а унікальні машини: 102 прокатних стани, ротаційні екскаватори, пресове обладнання, підйомні машини для шахт Донбасу. З деяких видів продукції НКМЗ був монополістом не лише в Україні, а й у світі. Продукцію експортували до 79 країн — від Франції до Японії.

Коли хтось запитував: «Що виробляють у Краматорську?» — можна було відповісти: «Те, на чому тримається вага всього світу.»

Два заводи і ціле місто

Ці два заводи були не просто підприємствами на окраїні міста. Вони були серцем, навколо якого виросло все: райони, школи, лікарні, палаци культури, санаторії. Заводські подвір'я у Святогірську, заводські гуртожитки, заводські династії інженерів і робітників — все це було частиною краматорського життя.

Не потрібно бути інженером, щоб додати: коли заводські зупинялися, місто відчувало це першим.

СКМЗ: від мінометів до банкрутства

Старий завод прожив більше ніж сто років і бачив різне. У новітній історії він робив залізничну техніку для будівництва залізниць, у радянські часи випускав пресове обладнання і підйомні крани. Пізніше опанував виробництво мінометів: М120-15 «Молот» та нові зразки «Бучарда» — зброя, яка захищає Україну вже сьогодні.

Але війна добила своє. Станом на квітень 2025 року СКМЗ перебуває у стані банкрутства. Сто двадцять дев'ять років виробництва і війна зробили своє.

НКМЗ: «Білий дім» руйнують

НКМЗ потрапив під удар інакше. На підприємстві були готові працювати на оборону, але без газу, без тепла і з російськими ракетами над головою — повноцінна робота стала неможливою. 5 травня 2023 року росіяни зруйнували головний офіс НКМЗ — «Білий дім». Разом з ним постраждали понад 20 багатоповерхівок і торговельний центр.

Завод, який постачав обладнання для металургійних заводів на всьому світі, виявився сам у прицілі російського обстрілу.

Що залишилося

Краматорськ завжди був містом, яке щось робило руками. Не писало промови, не друкувало застосунки — кувало, лило, гнуло. Виробляло те, на чому тримається сталь, яка втримує планету. І поки росія стріляє в місто, одна річ залишається незмінною: Краматорськ вміє робити речі, які потрібні.

← Перша залізниця Краматорська    Як раніше називався Краматорськ →