Вперше долучити наш провінційний люд до європейських стандартів спробували 1896 року. Іноземці тоді з'явилися в Краматорській з мирними цілями і явним наміром творити: їхнє завдання було будувати завод. Процес долучення при цьому здійснювався і прямим, і опосередкованим способом. Прямим — бо чужоземці прибули і оселилися тут, не забувши вдома звичну культуру, яка була в них скрізь: на виробництві, у побуті, на відпочинку. А опосередковано її впровадженню сприяв європейський капітал, і передусім — німецький.
Перші іноземні робітники
Першими іноземними робітниками, що прибули 1897 року на завод, який будувався, стали кілька столярів (модельників) і один ливарник. Це були польські майстрові. На початку XX століття до Краматорської приїжджають німці, потім — чехи. З кожним роком їх ставало дедалі більше. До 1913 року на заводі КМО працюють 220 службовців (у тому числі 46 інженерів). Майже кожен 9-й із них — іноземець.
Невидимі ниточки, що значною мірою визначали життя в Краматорівці після 1902 року, тягнулися з Варшави. Там розміщалася штаб-квартира правління КМО. Деяких начальників-німців робітники відверто не любили. За зарозумілість, суворість і вимогливість. Вкрай негативні почуття викликав у робітників комерційний директор Еміль Протце (німець), у чиєму будинку, відомому як "Вілла Протце", нині розміщається 1-е відділення міліції (ця будівля, виконана в псевдоготичному стилі, розташована в Старому місті, позаду ДК ім. Леніна). Еміля Емільовича майстрові наполегливо вимагали звільнити із заводу. Їхнє бажання здійснилося, але лише після жовтня 1917 року.
Поляки — рушійна сила розвитку КМО
За даними перепису, 1928 року населення смт Краматорська налічувало 12 305 осіб, з них німці — 160 осіб. І все ж таки провідну роль у долі заводу КМО відіграли поляки. Деякі з них, опинившись на зорі XX століття в Краматорській, дали відчутний поштовх розвитку нашої історії, і ми по праву повинні ними пишатися. Передусім, звісно, йдеться про Михайла Кураку і Людовіка Гужевського.
Перетворення Краматорської завдяки європейцям
Завдяки європейцям уже до 1917 року в образі Краматорської відбулося безліч змін. Окрім заводу КМО, тут виник збудований бельгійцями цементний завод. За півтора десятки років населення селища зросло на кілька тисяч осіб. У ньому з'явилися двох- і триповерхові будинки, велика сучасна лікарня, заводська школа, кінотеатр, стадіон, електрична станція і станція міжміського телефонного зв'язку.
У переліку майна Краматорського заводу значилися аптека і амбулаторія. Вказана дата будівництва першої краматорської аптеки — 1897 рік. Що стосується згаданої амбулаторії, то вона, хоча і з певним застереженням, але теж може бути названа першою лікарнею Краматорська. Рік її відкриття той же — 1897-й. Більш сучасна лікарня на території Краматорська з'явилася, найімовірніше, не пізніше весни 1878 року.
Краматорські гроші — грошові сурогати КМО
Грошовий обіг у країні в період Першої світової війни, революції, а потім громадянської був порушений. З цієї причини скрізь почали випускати місцеві гроші. Грошові сурогати друкували міста, заводи, шахти, кооперативи, генерали і навіть "батьки". Як це не дивно, однак Краматорівка в історії грошового обігу колишньої Російської імперії теж зайняла своє особливе місце.
Восени 1917 року правління КМО стало гостро відчувати дефіцит грошової маси для розрахунків із робітниками та інженерно-технічним персоналом. І тоді у дирекції визріла ідея випустити тимчасові грошові знаки підприємства номіналом 1, 3, 5, 10, 25 і 100 рублів. Папір грошових знаків КМО мав захист — водяні знаки. Але що з того? Адже за ними не було ні грама золота! Мітла часу мала змести ці "бланки" назавжди. Але дякуємо колекціонерам — зберегли.